Літературна сторінка

Урок 1-2

Тема. Байки у світовій літературі. І.Крилов та Л.Глібов – видатні поети-байкарі.

Мета: ознайомити учнів із біографіями І.Крилова та Л.Глібова, розкрити новаторство байкарської спадщини І.Крилова; вчити розуміти алегоричний і повчальний зміст байок; розвивати увагу, логічне мислення та теоретико-літературні знання учнів, навички аналізу та виразного читання поетичних творів; формувати вміння використовувати набуті знання; виховувати в учнів повагу до високих людських чеснот та прагнення до високих моральних цінностей.

Обладнання: портрети Езопа, І.Крилова, Л.Глібова, підручник із зарубіжної літератури, ілюстрації до байок, на дошці пояснення слів «новатор», «комічне», «сміх», презентація Power Point «Байки у світовій літературі. І.Крилов».

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу та формування на його основі вмінь і навичок.

Хід уроку

                                                                        Байка зрозуміла кожному:

                                                                    її читають і слуги і діти.

                                                                                                    І.Крилов

I.              Організаційний момент.

II.             Актуалізація опорних знань.

   •  Бесіда за запитаннями.

-          Коротка алегорична повчальна розповідь, що висміює людські недоліки – це …

-          Як можна відрізнити байку від інших жанрів світової літератури?

-          Основна повчальна думка байки?

-          Яка мета моралі?

-          Хто є героями Езопових байок? (Слайд 3,4)

-          Чим Езоп заслужив повагу, любов і захоплення читачів всього світу?

-          Яких ви знаєте відомих байкарів світу?(Слайд 5)

III.           Мотивація навчальної діяльності.

Розпочати урок можна з однієї історії, яка трапилася дуже давно.

Черепаха і заєць

     Черепаха і заєць сперечалися, хто з них перший. Призначили вони для змагання час і місце і розійшлися. Та заєць, розраховуючи на свою природну швидкість, не став бігти, а розлігся біля дороги і заснув. А черепаха розуміла, що рухається вона повільно, і тому бігла без зупинки. Так вона обігнала сплячого зайця і здобула перемогу.

     Нерідко праця перевершує природні здібності, якими нехтують ті, хто ними володіє.

-          Як називається твір, який ви прослухали?

-          Чому ви так вирішили?

Отже, ви прослухали байку «Черепаха і заєць», автором якої є давньогрецький байкар … .    Ця байка навчає людину поважати природні здібності та не забувати. Що без старанної праці досягти чогось у житті майже неможливо.

IV.           Оголошення теми і мети уроку.

V.            Робота над темою уроку.

Слова вчителя.

Кто не слыхал его живого слова?

Кто в жизни с ним не встретился своей?

Бессмертные творения Крылова

Мы с каждым годом любим все сильней.

                                    М. Ісаковський

Можливо портрет байкаря ви бачите вперше, але твори і вислови його ви не могли не чути.

  Виступ учнів літературознавців про життя та творчість І.Крилова та Л.Глібова.

Учень 1. Життя і творчість І.Крилова. (Слайд 6)

Народився в 1769 році в Москві в родині бідного армійського офіцера. Батько служив в драгунському полку, вислужившись з солдатів, був головою магістрату в Твері, помер в 1778, залишивши вдову з двома малолітніми дітьми. Дитячі роки Івана Крилова пройшли в Твері. Грамоті вивчився вдома, французькою мовою займався у сім'ї знайомих. У 1777 Крилов був записаний в цивільну службу підканцеляристом калязінського нижнього земського суду, потім тверського магістрату.

В кінці 1782 поїхав до Петербургу з матір'ю, якій вдалося влаштувати його на службу в Петербурзьку Казенну палату (служив чиновником 1783 — 1787). Відсутність освіти заповнював самостійним вивченням літератури, математики, французької та італійської мов. У 14 років (1784 рік) написав оперу «Кофейница», відніс її до книгаря Брейткопфа, який дав за неї авторові на 60 рублів книг (Расина, Мольєра і Буало), але оперу так і не надрукував. «Кофейница» була опублікована тільки в 1868. У казенній палаті Крилов отримував лише 80 — 90 рублів в рік, чим не був задоволений, тому перейшов у Кабінет Її Величності. З 1787 по травень 1788 служив в Гірській експедиції в Петербурзі. У 1788 Крилов залишився без матері і на його руках залишився молодший брат, Лев, про якого він все життя піклувався, як про сина (той в листах називав його зазвичай «тятенькой»).

У 1789, в друкарні І. Г. Рахманінова, Крилов друкує щомісячний сатиричний журнал «Пошта Духів». Вийшовши в 1791 у відставку, Крилов стає власником друкарні і з січня 1792 починає друкувати в ній журнал «Глядач», що виражав сатиричний ухил. В кінці 1793 Крилов був вимушений виїхати з Петербургу в провінцію і припинити літературну діяльність.

З 1794 до осені 1795 жив у Москві, був прийнятий в багатьох відомих родинах, але його ім'я потрапило в поліцейський реєстр завзятих карткових гравців, через що, за деякими свідченнями, Крилов був вимушений покинути Москву. У 1797 він зустрівся в Москві з князем С. Ф. Голіциним і виїхав до нього в село, в Україну, як вчитель дітей і секретар. До цього часу Крилов вже мав різнобічну освіту, добре грав на скрипці, знав італійський і виявився чудовим викладачем мови і словесності. У 1801 князя Голіцина було призначено ризьким генерал-губернатором, і Крилов найнявся до нього секретарем. У 1803 знов вийшов у відставку. У наступні два роки вів велику гру в карти, вигравши дуже велику суму, роз'їжджав ярмарками. У 1805 Крилов був в Москві й показав І. І. Дмітрієву свій переклад двох байок Лафонтена: «Дуб і Тростина» і «Розбірлива наречена». Крилов завжди любив Лафонтена (якого називав Фонтеном) і, за переказами, вже в ранній юності випробовував свої сили у перекладі байок. У 1806 він надрукував тільки 3 байки. У 1808 — 1810 Крилов служив в Монетному департаменті під керівництвом Оленіна.

У 1809 році вийшла перша книга байок. В 1812 році отримав посаду бібліотекаря, а в 1816 році він стає бібліотекарем в Публічній бібліотеці, де пропрацював майже до кінця свого життя — до 1841 року.

Помер Іван Андрійович Крилов в Петербурзі 21 листопада 1844 року. Похований в Олександро-Невській лаврі.

Учень 2.Життя і творчість Л.Глібова. (Слайд 7)

Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Дитинство його минало в селі Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько разом зі своїм паном.

 Початкову освіту Леонід здобув удома: на сьомому році читати навчила мати, писати — пан Родзянко, місцевий священик — арифметики, латинської і грецької мов і, звичайно ж, Закону Божого. У 1840 р. Леоніда відвезли до Полтавської гімназії. Відірваний від родини, він сумував за батьками, рідною домівкою. Туга виливалася в поезії. Так народився перший твір — вірш «Сон». У 1847р. у Полтаві вийшла перша збірка поетичних творів під назвою «Стихотворения Леонида Глебова». 

Улітку 1848р. Л. Глібов перебував в рідній Хорольщині. Саме в цей час до рук йому потрапили дві книжки — «Кобзар» Тараса Шевченка та «Приказки» Є. Гребінки. Вражений прочитаним, він почав писати українською мовою. Цього ж літа в його зошиті з'являються байки «Вовк і Ют», «Лебідь, Щука і Рак», «Зозуля й. Півень», які були надруковані аж у 1853 році.

      У 1849 р. Леонід вступив до Ніжинського ліцею вищих наук, який закінчив 1855 році. Тут були добрі традиції та мудрі високоосвічені вчителі.

      Потім він учителював: викладав історію та географію у дворянському, училищі містечка Чорний Острів на Поділлі, згодом переїхав до Чернігова, де дістав посаду вчителя географії в чоловічій гімназії. Леонід Глібов був талановитим педагогом, захопленим своїми предметами, делікатною, висококультурною людиною. Він цікаво вів уроки, ніколи не карав своїх учнів.

У 1867р. Леонід Глібов отримав посаду завідувача Чернігівської земської друкарні, яку обіймав до кінця свого життя.
      Леонід Глібов помер 10 листопада 1893р. Похований у Чернігові поблизу Троїцького монастиря.

      Завдяки Л. Глібову, одному з найкращих представників різночинної демократичної інтелігенції, українська байка досягла найвищого розвитку. З його ім'ям пов'язане остаточне утвердження в українському письменстві жанру реалістичної байки.

Учень 3

       Перші байки, що принесли славу  Крилову, були перекладом-переробкою байок Лафонтена. Всього на Лафонтенівські сюжети було написано 29 байок, в яких було відтворено російський побут і характери. А в останньому прижиттєвому виданні, що підготував Крилов у 1843 році, налічувалося близько 200 байок.

      «Заслугою Крилова було перетворення байки з повчальної алегорії – у викривальну сатиру, що висміює не лише загальнолюдські слабкості й недоліки, а й загальний устрій Росії. Байка самою традиційністю свого жанру і «езоповою мовою» допомагала обходити цензуру. Казковими баєчними сюжетами Крилов говорив ту сурову та сміливу правду про утиски і гноблення простих трударів сильними і заможними владарями.

Крилаті криловські вірші про бездарних підлабузників, що надмірно вихваляють один одного, зберегли усю силу та уїдливість до нашого часу, стали народними прислів’ями.

Слова вчителя.

    Три вершини, три генії, три реформатори літературних мов Ж. де Лафонтен, І.Крилов, Л.Глібов. Усі троє залишили нам свої оповіді про мураху-трудівника. Давайте прочитаємо їх і знайдемо спільні риси.

Учні читці читають байки Ж. де Лафонтена «Цикада і Мураха», І.Крилова «Стрекоза и Муравей» та Л.Глібова «Коник-стрибунець».

Учитель

Проблемне запитання.

-          Що спільне в творах Ж. де Лафонтена «Цикада і Мураха», І.Крилова «Стрекоза и Муравей» та Л.Глібова «Коник-стрибунець».?

(Схожі назви творів, усі види повторів, метафори, протиставлення, власні назви)

Учитель.

Висновок      

Мораль байки написана у формі антитези.

"Ты все пела. Это дело.

Так поди же, попляши!"

                    І.Крилов

- Проспівав ти літо боже, -
Вдача вже твоя така, -

А тепер танцюй, небоже,

На морозі гопака!

                   Л.Глібов

Всі байки створені на перетині трьох шляхів: вільного запозичення, використання мандрівних сюжетів та оригінальної творчості. Мораль байки дуже часто стає афоризмом, а й прислів’ям.

Читання й аналіз байок І.Крилова та Л.Глібова «Вовк та Ягня»

Творче завдання.

Складання схеми

·                Які риси характеру уособлюють образи Вовка та Ягня у Крилова та Глібова?

Для цієї роботи потрібно розподілити учнів на дві групи. Одна група описує риси характеру Вовка, а інша – Ягняти.

(Вовк: підступність, грубість, хитрість, наклеп, нахабство, злість.

Ягня: доброта, вихованість, розумність. Логічність, беззахисність.)

У образ Ягняти зосереджені позитивні риси, а в образі Вовка – негативні.

Порівняння байок І.Крилова та Л. Глібова.

Учні працюють у групах. Одна група дає відповіді , читаючи байку Крилова, а друга група – байку Глібова.

Бесіда (Слайд 11)

-          З яких частин складаються байки?

-          Які епітети використовують автори?

-          Як звертаються герої один до одного?

-          Які звинувачення на адресу Ягняти висуває Вовк в байках?

-          Чому ці звинувачення безпідставні?

Учень 4

       У кращій із байок Л.Глібова — «Вовк та Ягня» — в яскравих алегоричних образах розкрито взаємини між поміщиками й кріпаками. Лейтмотив байки сформульований у вступі:

      На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться. А більший меншого кусає та ще й б'є — Затим що сила є...

      Написана за фабулою відомого Криловського твору «Волк и Ягненок», байка Глібова в умовах посилення поміщицького гніту набувала більшої антикріпосницької загостреності, дієвості. Характеризуючи Вовка як соціального хижака, Глібов наділяв його й відповідними визначеннями: «страшенний», «здоровенний»,— а безправність Ягняти підкреслював емоціональними епітетами: «сердешне», «бідне». З цією ж метою — глибше відтінити гірке становище людини — в заключній частині твору, після того як Вовк «Ягнятко задавив», додано характерний ліричний акорд:

      Нащо йому про теє знати.

      Що, може, плаче бідна мати

      Та побивається, як рибонька об лід:

      Він Вовк, він пан... йому не слід...

Інсценування байки підготовленими учнями.

Словникова  робота (Слайд 12)

Новатор – той, хто вносить і здійснює щось нове (ідеї, відкриття, розуміння) у будь-якій галузі діяльності.

Комічне (від грецького komikos – смішний, веселий) – смішне у житті та у мистецтві.

Сміх – це така життєствердна сила, яка нещадно бореться з недоліками і вадами людини.

VI.                   Узагальнення та систематизація вивченого.

В чому ж новаторство байкаря? (Слайд 13)

1.     У національному характері байок, у яких відображено устрій, закони життя і мудрість народу.

2.     У сатиричному спрямуванні байок.

3.     У наділенні баєчних персонажів-звірів рисами живих і реальних людей.

4.     У створенні доброзичливого і мудрого образу автора-оповідача.

5.     Зробив байку надбанням усіх верств російського народу.

VII.      Інтерактивна гра «Мікрофон» Слайд (14)

Учням пропонується закінчити одне з речень:

·         Найбільше мені сподобалось на уроці…

·         Найкраще на мою думку працювали…

·         Чому вчать нас байки…

VIIІ.  Оцінювання діяльності учнів.

Підбиття підсумків уроку.

ХІХ. Домашнє завдання. (Слайд 15)